Метою дослідження було оцінити ефективність технології замкненого водного циклу, що знижує вплив на природні водойми та сприяє раціональному використанню водних ресурсів. У дослідженні застосовувалися експериментальні, аналітичні та статистичні методи: біометричні вимірювання, гідрохімічний контроль, поведінкові спостереження й кореляційний аналіз. На початку експерименту середня довжина малька становила 1,2 см, маса – 1,8 г, тоді як наприкінці спостережень показники зросли до 5,1 см і 11,7 г відповідно. Виживаність зберігалася у межах 85-100 %, що свідчило про оптимальні умови культивування. Температура води підтримувалася стабільно на рівні 21-22°C, концентрація кисню коливалася в межах 6,8-7,1 мг/л, забезпечуючи нормальний метаболізм гідробіонтів. Гідрохімічний аналіз показав ефективну роботу біофільтра: концентрація амонійного азоту зменшилася з 0,35 до 0,07 мг/л, нітритів – з 0,15 до 0,03 мг/л, а нітратів – з 4,8 до 2,8 мг/л. Прозорість води зросла з 42 до 55 см, а pH стабілізувався на рівні 7,5, що свідчило про завершення етапу біологічної стабілізації середовища. Поведінкові показники також підтвердили успішну адаптацію: активність молоді збільшилася з 2,1 до 4,6 балів, рівень стресу знизився з 3,8 до 1,8 балів, а канібалізм скоротився до 0,9 %.Після переселення у природну водойму виживаність раків становила 72 %, середня маса – 133 г, а частка самиць з ікрою досягла 65 %, що підтвердило природну здатність до відтворення. Економічні розрахунки засвідчили рентабельність виробництва 55,2 % при собівартості 138 грн/кг та чистому прибутку 2050 грн/м2/рік. Енергоспоживання системи було низьким – 3,6 кВт·год/добу, економія водних ресурсів – 92 %, екологічний ефект – зниження вилову природних популяцій на 40 %. Практична значимість даного дослідження полягає у можливості використання його результатів для впровадження енергоефективних технологій вирощування річкових раків у фермерських та промислових господарствах України
природні популяції; виживаність; гідробіонти; рентабельність; адаптація