Актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю відбору бактеріальних культур, здатних забезпечувати стабільний та інтенсивний перебіг ферментації рослинної біомаси. Важливим критерієм ефективності таких культур є їх природна екологічна адаптація до субстрату, що визначає метаболічну активність, толерантність до хімічних компонентів та здатність підтримувати ключові показники якості консервування. Метою цього дослідження було оцінити морфологічні, фізіолого-біохімічні та ферментаційні властивості трьох видів молочнокислих бактерій, ізольованих із різних типів рослинної сировини, а також визначити їхню здатність до росту й утилізації вуглеводів у соку люцерни, соку гички цукрового буряка та їх сумішах із додаванням соку солодкої кукурудзи. У роботі застосовувалися методи видової ідентифікації, засновані на визначенні ферментаційного профілю, оцінці морфологічних ознак, дослідженні ростових характеристик за різних температурних режимів, встановленні рівня споживання відновлювальних цукрів та аналізі динаміки змін кислотності субстрату під час ферментації. Було встановлено, що ізоляти, отримані з рослинної сировини, характеризуються високою адаптивною здатністю, що проявлялося у збільшенні кількості клітин та активному використанні вуглеводів. Найінтенсивніший ріст гетероферментативних культур спостерігався у соку люцерни та в суміші люцерни з кукурудзою, де їх чисельність досягала 8,68-8,77 log КУО/мл. Гичка цукрового буряка сприяла посиленому споживанню цукрів і вираженим змінам кислотності, однак була менш сприятливою для окремих видів. Додавання соку солодкої кукурудзи покращувало ферментаційні властивості всіх досліджуваних штамів. Практичне значення роботи полягає у виявленні перспективних бактеріальних ізолятів, придатних для розроблення інокулянтів, спрямованих на підвищення ефективності ферментації рослинної біомаси, зокрема при консервуванні силосу та сінажу
сік люцерни; сік гички цукрового буряка; бактеріальні ізоляти; вуглеводний субстрат; кислотність; метаболічна активність