Сечовина є одним із поширених азотовмісних забруднювачів прісноводних екосистем і за тривалого надходження у водойми може порушувати перебіг метаболічних процесів в організмі гідробіонтів. Оскільки каротиноїди виконують функцію неферментативних антиоксидантів, зміни їхнього вмісту відображають розвиток оксидативного стресу та слугують чутливими біохімічними маркерами токсичного впливу. Метою роботи було з’ясувати особливості впливу низької концентрації сечовини на вміст β-каротину та ксантофілів у гемолімфі, гепатопанкреасі, мантії та нозі Lymnaea stagnalis. Дослідження проводили на статевозрілих неінвазованих молюсках, яких утримували у середовищі із сечовиною у концентрації, що відповідала двом гранично допустимим концентраціям для водойм рибогосподарського призначення (2 ГДКрибогосп.), протягом 2, 7, 14 і 21 доби. Вміст каротиноїдів визначали спектрофотометрично, а результати опрацьовували із застосуванням двофакторного дисперсійного та кореляційного аналізів. Встановлено, що за короткострокової експозиції сечовини (2 доби) вміст β-каротину у мантії та нозі L. stagnalis збільшувався у 1,93-2,88 раза (p < 0,01-0,05). Водночас вміст ксантофілів у цих органах достовірно знижувався на 50,73-56,68 %, тоді як у гепатопанкреасі значущих відмінностей не встановлено. Збільшення тривалості експозиції до 14-21 доби супроводжувалося системним зниженням вмісту β-каротину (на 25,94-69,24 %; p < 0,001-0,05) та ксантофілів (на 38,89-88,41 %) у гепатопанкреасі, мантії та нозі L. stagnalis, що, ймовірно, пов’язано з посиленням прооксидантних процесів і використанням каротиноїдів у реакціях нейтралізації вільних радикалів. Кореляційний аналіз виявив статистично значущий негативний зв’язок між впливом сечовини та вмістом β-каротину і ксантофілів, що свідчить про виснаження каротиноїдного резерву за токсичного навантаження. Отже, хронічний вплив сечовини у досліджуваній концентрації спричиняє тканинно-специфічні зміни каротиноїдного профілю L. stagnalis, які відображають перехід від компенсаторно-адаптаційних реакцій до виснаження неферментативної ланки антиоксидантної системи. Отримані результати можуть бути використані природоохоронними та рибогосподарськими організаціями для екотоксикологічної оцінки впливу азотовмісних забруднювачів на прісноводні екосистеми, а вміст β-каротину та ксантофілів – як інформативний біохімічний маркер такого впливу
прісноводні молюски; β-каротин; ксантофіли; оксидативний стрес; азотовмісні сполуки