Метою дослідження було встановити взаємозв’язок між антагоністичною активністю штамів Bacillus та їх впливом на ріст рослин і мікробіологічну рівновагу ґрунту. У роботі застосовували комплекс мікробіологічних, фізіологічних і статистичних методів, зокрема метод агарових лунок для визначення антагонізму, метод серійних розведень для підрахунку колоній, трифенілтетразолій-хлоридний метод для оцінки активності дегідрогеназ і дисперсійний аналіз (ANOVA) для перевірки достовірності результатів. Показано, що B. subtilis стабільно перевищував B. amyloliquefaciens за інгібувальною здатністю: середні діаметри зон пригнічення були більшими на 10-15 %, а індекс пригнічення росту – на 5-8 %. Для Fusarium oxysporum зниження індексу ураження становило 33,0 процентних пункти (з 53,8 % до 20,8 %), для Alternaria solani – 29,0 процентних пунктів для Pseudomonas syringae – 27,1 процентних пункта. Частка здорових рослин збільшувалася з 51,5-56,3 % у контролі до 86,2-87,3 % при застосуванні B. subtilis і 82,4-84,1 % при B. amyloliquefaciens. Біопрепарати стимулювали ріст рослин: висота, кількість листків і маса кореня зростали на 20-40 % порівняно з контролем, перевищуючи ефективність біологічного стандарту на 5-10 %. Протягом експерименту не виявлено жодних ознак фітотоксичності чи деградації ґрунту. Біопрепарати підтримували стабільну чисельність сапрофітів (1,8 × 10⁶ КУО/г), актиноміцетів (1,9 × 10⁶ КУО/г) і грибів (1,8 × 10⁵ КУО/г), а активність дегідрогеназ досягала 103 % від контролю. Отримані результати підтвердили, що Bacillus subtilis і Bacillus amyloliquefaciens є ефективними антагоністами фітопатогенів і безпечними біостимуляторами, здатними забезпечити підвищення продуктивності та стабілізацію мікробіоценозу ґрунту. Їх застосування рекомендовано як екологічно стійку альтернативу хімічним фунгіцидам у системах сталого землеробства
антагонізм; біоконтрольна дія; індекс ураження; екологічна безпека; ризосфера