Біологічні системи: теорія та інновації

Наведено результати дослідження видового складу інвазійних і аборигенних видів щитівок (Diaspididae), поширених в урбофітоценозах України, їх трофічні зв’язки та аналіз розвитку морфологічних ознак, сформованих під впливом абіотичних факторів. В зелених насадженнях міст і селищ та в оранжереях і теплицях України виявлено 24 види щитівок із 19  родів. У закритому ґрунті зареєстровано 14 видів, поширеними були – A. Nerii, D. boisduvalii та D. Bromeliae. Переважна більшість виявлених видів належать до поліфагів. У зв’язку із зміною клімату спостерігався перехід у літній період із оранжерей у відкритий ґрунт щитівок субтропічного походження (Aspidiotus nerii, Diaspis boisduvalii і D. bromeliae) на рослини відкритого ґрунту. Серед адвентивних видів, вперше для території України зареєстровано щитівку Pinnaspis buxi Bouche. – небезпечного шкідника самшиту вічнозеленого.  Із аналізу деяких важливих аспектів розвитку морфологічних ознак щитівок та інших видів кокцид під впливом дії абіотичних факторів випливає, що еволюція цієї групи комах відбувалась не лише шляхом адаптації, а й уникнення впливу середовища. Еволюція уникнення дії середовища проходила в усіх родинах Coccoidea. Утворення щитка розглядається не лише як спосіб уникнення впливу середовища, а як перехід цих комах на іншій рівень еволюції − перетворення середовища під свої потреби. Особливо чітко це просліджується у Xylococcus japonica Oguma, X. filiferus Loew та деяких представників роду Eriococcidae, які живуть в галах. Вектор захисту організму і його органів від несприятливих факторів оточуючого середовища відбувався в напрямку від утворення порошкоподібного воску і рихлого яйцевого мішка (Margarodidae) до повстяного овісака (Eriococcidae, Asterolecaniidae) та до утворення захисного щитка із личинкових шкірок (Phoenicoccocidae, Diaspididae)

щитівки; інвазія; адвентивні види; адаптація; відкритий ґрунт; теплиця; еволюція