Біологічні системи: теорія та інновації

У польових умовах досліджено ефективність формування та функціонування симбіотичної системи сої за обробки посівів гліфосатом та передпосівної інокуляції насіння різними штамами Bradyrhizobium. З урахуванням того, що гліфосат може впливати на симбіотичну азотфіксацію як через пряму дію на ризобії, так і на симбіотичні утворення, зразки рослин для аналізу відбирали через чотири тижні після кожної обробки гліфосатом та визначали надземну масу рослин, утворення симбіотичного апарату оцінювали за кількістю, масою бульбочок на їхніх коренях та активністю азотфіксації. Встановлено, що пізня обробка (через 35 діб після посіву) гліфосатами не забезпечує достатній рівень контролю чисельності бур’янів і за високої забур’яненості посівів гальмується розвиток і ріст рослин сої, зменшується наростання надземної й кореневої маси. Обробка рослин гліфосат до утворення симбіотичного апарату (через 21 добу після посіву) знижує активність азотфіксації на 35-50 %, але це не має істотного впливу на формування врожаю сої. Отримані результати підтвердили гіпотезу про інтенсифікацію нітрогенаного комплексу під час пізньої обробки рослин гліфосат, у рослин, інокульованих штамом Bradyrhizobium japonicum EL-35 та композицією штамів B. japonicum EM-24 та B. japonicum EL-35. Найефективнішою для інокуляції рослин сої була суміш досліджуваних штамів B. japonicum EM-24 та B. japonicum EL-35, яка забезпечує високу активність азотфіксації та продуктивність. Отже, для зменшення негативного впливу гліфосат на активність процесу азотфіксації симбіотичних систем та отримання високої продуктивності сої необхідно відібрати штами ризобій із високою швидкістю утворення симбіотичної системи, оскільки навіть незначне зниження азотфіксації може мати довготривалі негативні наслідки

гліфосат; соя; Bradyrhizobium; бульбочкові бактерії; інокуляція; азотфіксування